| Меню сайту |
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| Наше опитування |
|
|
| Статистика |
|
|
|
 | |  |
|
Всього матеріалів в каталозі: 47
Показано матеріалів: 21-25 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 7 ... 9 10 » |
Найбільше слави в козацькому війську здобула козацька піхота. Під час бою вона шикувалася у три шеренги. Стріляла тільки перша лава, друга подавала, а третя заряджала рушниці. Під час особо жорстоких битв застосовувався й іншій бойовий лад, так звана битва галасом, коли козацьке військо змішувалося з ворожим. змішуватися з ворожим. Найоригінальнішим й найпопулярнішим серед козаків був бойовий порядок, що називався табором. Такий порядок застосовувався на марші, в обороні та наступі. Він будувався з возів, сріплених ланцюгами у кілька рядів та влаштованих чотирикутников, півмісяцем або овалом. Наперед виводилися три-чотири гармати, з боків - по одній, позаду - дві. Військо перебувало в середині укріплення. Наступаючи на ворога. піхота виходила назовні, але в разі небезпеки поверталися в захисне кільце. Сучасники називали табір "рухомою фортецею",, бо козаки під прикриттям возів могли долати сотні кілометрів голим степом.
У запорозькому війську були сторожова служба й дозір. Козацькі розвідувально-сторожові підрозділи розташовувалися в земляних аба дерев'яних укріпленнях на кордонах українських земель. Для спостереження за місцевістю козаки також використовували давні могили-кургани або насипані роблені. Винаходом козацтва була система димової сигналізації, що сповіщала населення про наближення нападків.
|
Запорожці також були великими
майстранми артилерійської справи. Вони віддавали перевагу  легким
гарматам, які дозволяли вільне маневрування під час бою.
Гармата була незамінною за навального козацького наступу. Для
штурму козаки використовували різноманітні укриття, закрема
гуляй-городи - спеціальні пристрої з дерев'яних щитів на колесах
або полозах з отворами (амбразурами для рушниць і гармат. На
озброєнні у козаків були фальконети та гармати. Фальконети - це
малокаліберні гармати, снаряди - свинцеві ядра. За деякими даними,
запорожці заряджали фальконети замість ядер дробовим зарядом, що на
ближніх дистанціях та в морських боях, призводило до значної дробової
осипі, вражаючи велику кількість живої сили супротивника. Гармати
були трофейними, захоплені в турецьких та татарських містах.
Інші потрапили до козаків після захоплення фортець, а деякі
надавалися
правителями т аких держав, які бажали залучити запорожців на свою службу.
Кількість
гармат, які перебували в козацькому війську, не перевищувала 20–30
штук. Гармати, які використовували запорожці як правило були
малокаліберними. Це пов'язано з тим, що козацьке військо відзначалося
великою мобільністю і тому використовувало легкі гармати.
Крім
того,
польський уряд намагався не озброювати козаків гарматами, а особливо
гарматами великих калібрів. |
Зброя козаків була дуже різноманітною. Складалась вона з холодної та  вогнепальної. Деяка зброя виготовлялася на Січі, інша - захоплена в боях. Частина зброї була дуже поширена, як то шаблі, пістолі, рушниці, інші
навпаки зустнрічалися нечасто - алебарди, аркебузи, бердиші. Козаки
вміло застосовували наявну зброю, постіно підвищували свій рівень, а
також вигадували нові прийоми застосування зброї, що надавало їм значної
переваги перед супротивником.
Ніж - холодна колюча та ріжуча зброя, запорожці використовували різноманітні
 клинки які виготовлялись в кузнях Січі та трофейну зброю, захвачену під
час битв з турками, татарами.
Спис - холодна зброя у вигляді довгого древка на кінці якого розміщено
металевий гостряк. Спис перш за все колюча зброя, хоч деякі види списів
були розраховані також на ріжучі та рублячі удари. Шаблі - іранський різновид шабель був основним типом шабель Запорожців.
Ввідзначається такий тип значною кривизною клинка, котра розпочинається
майже від хрестовини і різко наростає у робочій частині (остання третина
клинка). Іранський клинок переважно позбавлений долів і сильно
звужується у вістря. Руків'я є переважно кістяним чи роговим, не
нахиленим, з довгою металевою хрестовиною та загнутою, майже
перпендикулярно до леза клинка, голівкою. Іранські клинки — короткі і
легкі (середня довжина — 80 см, а вага 500 г).
|
З вогнепальної зброї частіше за все козаки використовували пістолі, рушниці та фузії.  Пістолі
За козацької доби були поширені як колісчаті, так і кремневі замки, за
допомогою котрих здійснювалось запалення пороху, що і призводило до
пострілу.
Запорожці, як правило, носили за поясом по 2 пістолі і ще 2 пістолі — у
кобурах на сідлі. Така кількість пістолів свідчила про високий рівень
вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам
постріл з пістоля виконували переважно з однієї руки у різноманітних
положеннях, включаючи і верхову їзду.
Рушниці.
Козаки використовували рушниці різного походження: турецькі, кримські,
кавказькі,  німецькі, польські, російські, місцевого виробництва.
Більш
легкі рушниці (порівняно з мушкетами) набули значного поширення.
Запорожці
під час таємних вилазок задля того, щоб ворог не помітив блиску зброї –
ледь замочували стволи у розсолі, тоді втрачався блис зброї.
Завдяки
легкості рушниці, з’явилась можливість вести бій у різноманітному
положенні, у тому числі і сидячи на коні.
Рушниці активно
використовували і для ведення залпового вогню по ворогу. При цьому
застосовували як рядний принцип стрільби, так і ведення вогню лише
найвлучнішими стрілками.
Фузія - рушниця, винайдена у Франції в 17 столітті. В козацьких військах мала поширення в 17-18 століттях російського або європейського походження.
|
Військова майстерність козаків повною мірою виявлялася і в морських походах.  На Січі взагалі вважалося, щосправжній козак лише той, хто бував в морських походах, випробував себе в морських боях.
Козацький флот складався з легких та надзвичайно маневрених човнів - чайок. Вони рухалися завдяки або веслам, або вітрилам. Перевагою чайок було й те, що вони могли пришвартуватися до будь-якого берега, на відміну від великих і неповоротливих турецьких галер.
Кіль, тобто основу днищ цих суден, козаки робили зі стовбурів верби або
липи, належним чином видовбуючи та обтісуючи їх. Далі корпус формувався а
грубих дошок, їх дуже ретельно припасовували одну до одної, а щілини
між ними забивали клоччям. Борти цих суден, довжина яких сягала 20, а
ширина 4 метрів, просмолювали, а потім обшивали тугими оберемками сухого очерету, іноді ще й липовою корою. Це робилося для того, щоб підвищити плавучість човнів. Ніяких надбудов та захистків од негоди козаки на чайках не робили. Зате
ставили по два стерна - на носі та кормі і посередині щоглу. Було також
по 10 весел з кожного борту.  Щодо екіпажу, то він, залежно від розміру
судна, становив від 50 до 70 чоловік. Озброєння - 6 легких гармат,
рушниці, луки, пістолети, списи.
Чайки дуже схожі на човни вікінгів. Це було доведено в наші часи при спробі реконструювати козацьки чайки.Тому логічніше називати чайки не човнами, а малими бойовими кораблями,
на яких мореплавці досить упевнено могли виходити у відкрите море,
долати великі відстані і ставати до бою з ескадрами, що складалися з
кораблів, значно більших за своїми розмірами. |
| |
 | |  |
|
| Форма входу |
|
|
| Пошук |
|
|
|
