Запорозька Січ в XVIII столітті - Каталог статей

Місцезнаходження Січей. Томаківська Січ.

Всього за істо

рію існування Січі на Запоріжжі їх було вісім. Самі різні обставини примушували козаків змінювати місцерозташування січей. Протягом 16-17 століття існували такі Січі як Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька.

Томаківська Січ, що існувала з 80-х років 16 століття до 1593 року була першою достовірно зафіксованою джерелами військово-політичною організацією козаків, тобто мала кош і відповідала традиційному устрою Січі. Після створення в 1572р. польським королем Сигізмундом ІІ Августом реєстрового козацького війська переважна більшість козаків, що не ввійшли до реєстру змушені були самотужки вирішувати проблеми своєї самоорганізації, що й привело згодом до їх об'єднання в військово-політичну організацію - Запорізську Січ. За часів існування Томаківської Січі козацьке військо складало близько 10 тисяч. Воно приймало участь в повстанні Косинського, в походах на татарські землі та в морських походах на Турцію. Зруйнована ця Січ була у 1583 році 80-тисячним татарським військом.

Запорозька Січ в попередні століття | Переглядів: 3554 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 24.06.2010

Микитинська Січ

Після зруйнування Базавлуцької Січі Запорожжя опинилося під жорстким контролем властей, але через потребу оборони південного прикордоння усе ж було збережено козацьку залогу. Місцем її розташування став легкодоступний з боку степу так званий Микитинський Ріг, де здавна існував перевіз через Дніпро.

Ця січ проіснувала з 1639 по 1652 рік. Вона стала початковим вогнищем Визвольної війни 1648-1657 років.Наприкінці 1647р., схиливши на свою сторону Черкаський реєстровий полк, що перебував на Січі як залога польських властей, на Микитинську Січ прибув Б.Хмельницький. Згодом на козацькій раді його було обрано гетьманом. Здобуття прибічниками Б.Хмельницького Микитинської Січі ознаменувало початок Національно-визвольної війни українського народу середини 17ст..Звідси він розсилає свої універсали з закликами до повстання та відправляє посольство в Крим для створення військового союзу.
Але підтримка Січчю Богдана Хмельницького в ході Визвольної війни не була постійною. Коли за Зборівським договором 1649р. до реєстру ввійшло лише 40 тис., частина козаків була незадоволена, головним чином так звана ''голота''. Остання в лютому 1650р. обрала гетьманом Війська Запорозького на Микитинській Січі козака Я. Худолія. Хмельницький послав на Січ каральну експедицію. Худолія було заарештовано, доставлено в Чигирин і страчено. Щоб запобігти таким виступам у майбутньому Б.Хмельницький узяв Січ під повний контроль, розмістивши там реєстрову залогу і звівши її функції до ролі прикордонного форпосту.
Весною 1652 року Січ була перенесена в напрямі дніпрових плавнів поблизу гирла річки Чортомлик. Це сталося з-за невдалого розташування Січі, яка постраждала під час повенів.

Запорозька Січ в попередні століття | Переглядів: 2813 | Додав: Niki | Дата: 24.06.2010

Устрій Запорозької Січі

Майже кожна січ мала традиційний вигляд і устрій.

За звичаєм Січ ула обведена високими валами, на яких був частокіл і зруби, що на них ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені, будинки, де мешкали запоріжці. Козацька залога на Запорозькій січі, що звалася також кошем, нараховувала кілька тисяч озброєних козаків. На площі містилася церква, будинки старшини, школа та інші господарські та військові споруди. Площа біля церкви була центром суспільно-політичного життя З. С., де відбувалися Січові ради тощо. Поза валами був Січовий базар, куди приїжджали купці зі своїми товарами.

Відзначаючи специфічні риси політичної організації запорозького козацтва, Січ називають «козацькою республікою». Запорозькі козаки становили товариство — громаду, яка поділялася на курені. Найвищим органом влади на Січі була військова козацька рада, у якій брали участь усі козаки. Рада обирала кошового отамана, козацьку старшину, спільно вирішувала найважливіші питання. На Запорозькій Січі діяв козацький військовий суд, який нещадно карав за вбивство товариша, крадіжки у побратимів.
На Січі були полковники «похідні» та «до паланок». Похідний полковник призначався під час формування бойових загонів та команд, які виступали в похід по суші або по воді. Йому призначались осавул та писар, яких називали похідними старшинами. Кожен полковник очолював загін козаків в 500 чоловік.
Для керування кожною паланкою щорічно обирався козацькою радою полковник(у пізніші часи на цю посаду став призначати Кіш), а також осавул, писар, хорунжий, підосавул та підписар, яких називали паланковою або полковою старшиною.
Якщо у похід вирушало все Запорозьке Військо, то його очолював обраний або наказний (призначений на час походу) кошовий отаман. У нього на командному пункті, крім корогви стояв ще й бунчук, під яким знаходилась військова старшина без посад. Вона відігравала роль військової ради, а також резерву командування.

Запорозька Січ в попередні століття | Переглядів: 12264 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 24.06.2010

Нова Січ

В 1734 р. запорожці дістали дозвіл від російського уряду вернутися

на давні місця й заснували Нову Січ над річкою Підпільною. Вона находилася у Красному Куті між лівим берегом Базавлука та правим берегом вітки Підпільної. Це було недоступне місце серед лябіринту річок, озер і плавнів. Січ ділилася на три части: внутрішній кіш, зовнішній кіш і т. зв. ретраншемент. Внутрішній кіш звався також замок або кріпость, він творив правильне коло, 350 м. в обводі, був обведений валом і з північної сторони мав широкі ворота з баштою, збудованою з дикого каменю. Посередині йшов широкий, рівний майдан, на якому відбувалися ради.
Останній період (1734-1775 рр.) в історії Запорозької Січі позначився з одного боку, помітним економічним піднесенням Запорожжя, з другого — поступовим занепадом автономії Запорозької Січі і тих порядків, які були властиві їй у ранній період. Посилення крпосництва і національного гніту в центральних районах України і відносний спокій на кордонах з Кримським ханством сприяли народній колонізації Запоріжжя. В 1770-х роках населення Запоріжжя становило, ймовірно, 100 тис. чоловік. У зв'язку з цим ускладнилося й управління краєм. Саме тоді склався адміністративно-територіальний поділ Запоріжжя на 8 паланок (округів).
За час існування Нової Січі запорожці прийняли участь в двох російсько – турецьких війнах 1738-1740рр. та 1768-1774рр., в яких Військо Запорозьке здобуло не одну перемогу та уславило себе. У 1771—1773 з січової гавані виходила запорозька флотилія, що двічі здійснила Чорноморсько-Дунайську експедицію. Життя, звичаї та сміливість запорожців так сподобалась фавориту імператриці Григорію Потьомкіну, що він приписався до січового товариства.
Саме в Новій Січі в останнє десятеліття її існування кошовим отаманов декілька разів обирався Петро Калнишевський.

Січ в XVIII столітті | Переглядів: 3174 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 25.06.2010

Ліквідація Запорозької Січі за наказом Катерини ІІ

Після ліквідації гетьманства у 1764 році Запорозька Січ лишалася єдиним українським краєм, де ще зберігалася автономія. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року кордони Росії відсунулися до гирла Південного Бугу і Запорозька Січ втрачала значення форпосту в боротьбі проти турецько-татарської загрози. Крім того, царський уряд побоювався нових заворушень після повстання Коліївщина у 1768 році, в якому січовики приймали участь. Після подавлення Пугачовського бунту для багатьох учасників цього повстання Запоріжжя стало надійним притулком. Все це сприяло прийняттю остаточного рішення щодо подальшого існування Січі.
Вже в травні 1775р. на засіданні Ради при Височайшому Дворі Катерини ІІ при участі Г.Потьомкіна, канцлера М.Паніна та президента Малоросійської колегії П.Румянцева було прийнято рішення про ліквідацію Війська Запорозького Низового.
4 червня 1775р. угрупування російських військ під командуванням П.Текелії в складі ескадрону Сербського гусарського полку та Інгерманландського піхотного полку підійшло до Січі. Ці війська блокували всі шляхи з Січі, її форштадт та навколишні зимівники. Запорозькій військовій старшині, яка під час останньої війни з Туреччиною отримала відповідні армійські чини, було запропоновано з'явитися на рапорт до генерал-поручика. П. Текелії. Відмову російське командування могло розглядати винятково як державну та військову зраду.

На січовому майдані зібралася загальна військова радаа, де січовики бурхливо обговорювали, що робити далі: чи чинити опір, чи підкоритися волі уряду. Січовій старшині та духовенству вдалося вмовити козаків не чинити опору і через годину брами січової фортеці відкрилися й до П.Текелії з хлібом-сіллю вийшли кошовий отаман П.Калнишевський, суддя, писар, січові діди та курінні отамани разом із рештою січовиків.
Наступного дня - 5 червня 1775р.- січовиків було додатково приведено до присяги на вірність імператриці Катерині II. Згодом, 3 серпня, Катерина II видала маніфест, де проголошувала ліквідацію Запорізької Січі. Там же говорилося і про те, що саме тільки вживання назви «запорозькі козаки» буде розцінено, як образа її царської величності. Військо Запорозьке було розпущене, військові клейноди було одібрано, а січові укріплення зруйновано. А керівників останньої Січі було засуджено на заслання.

Січ в XVIII столітті | Переглядів: 6269 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 25.06.2010