Запорозьке козацтво - Каталог статей

Виникнення і сутність запорозького козацтва

Слово "козак” походить з тюркських мов і означає вільна, озброєна людина. У 1489 р. вперше

згадується в письмових джерелах про українських козаків у "Польській хроніці” Бєльських, в якій говориться про похід Яна Ольбрахта, сина польського короля Казимира IV, проти татар у Східне Поділля, провідниками в якому були козаки. У 1492 р. у листі великого литовського князя Олександра до кримського хана Манглі - Гирея говориться про козаків, які під Тягинею (сучасні Бендери у Молдові) розбили турецький корабель. Тобто у 80 - 90ті роки 15 століття українське козацтво вже існувало.

   Виникнення запорозького козацтва було зумовлене колонізацією Середнього Придніпров'я феодалами Великого князівства Литовського, посиленням феодально-кріпосницького та національного гніту і пробудженням самосвідомості українського народу.За перші десятиріччя 16 століття панству вдалося підкорити своїй владі значну територію Середнього Придніпров'я й обернути більшу частину українського населення на феодально залежне або напівзалежне.
   Отже, початки козацтва простежуються у 15 столітті коли на вільні прикордонні землі Польсько-Литовської держави приходили найбільш сміливі і відчайдушні люди, яких самі умови життя примушували до військової організації. Публіка була різноманітна - від селянина втікача до магната - шукача пригод. Представлені були різні національності, але більшість становили українці. Селилися козаки понад Дніпром, у верхів’ях Південного Бугу та їх численних притоках. Важливим регіоном формування українського козацтва стали міста Канів і Черкаси. У Росії козаків тривалий час називали черкасами. Козацький устрій був демократичним. Об’єднувалися козаки в громади, всі питання вирішували на радах, де обирали отаманів та іншу старшину. Займалися козаки хто чим міг, по різному здобували засоби для життя, а саме, мали власне господарство, займалися землеробством, скотарством, різними промислами, ремеслами, торгівлею, або тільки військовою справою, також наймалися, займалися здобичництвом та іншим.
До середини 16 століття козацтво не представляло собою окремої організованої соціальної групи, але вже в першій половині цього ж століття почали з’являтися перші ватажки та організатори українського козацтва, нерідко ними виступали державні урядовці, старости. Вони організовували оборону південного прикордоння від татар, а козаки в цьому регіоні були реальною військовою силою.

Образ життя і заняття козаків | Переглядів: 5172 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 26.06.2010

Тривалість життя козаків

У 16-17 століттях мало хто доживав до старості – всі гинули в боях або походах. Здебільшого похилі козаки ховалися десь в печери, викопували криниці і жили там до смерті.

Але тривале життя було характерним для козаків, особливо в 18 столітті. Про це можна довідатися зі спогадів козака Микити Леонтійовича Коржа, записаних вже в 19 столітті: "Я уродженець Нових Кодаків, до яких прийшли мої пращури на проживання з Малоросії,тобто Гетьманщини, що нині місто Кобеляки Полтавської губернії. Першим із них був прадід Василь Жадан на прізвище, жив на світі 85 літ; другий, дід Тарас Жадан, жив на світі 89 літ і за півтора року до смерті осліп. Його я досить добре пам'ятаю: воджу, бувало, за руку, незрячий-бо. Третій, батько мій Леонтій, на прізвище не Жадан, а Таран — таке прізвисько одержав від куреня запорозького і жив на світі 115 літ, а матір звали Марією, вона теж померла в глибокій старості й похована в моєму садку, де нині мій осідок". Сам Микита Корж прожив 104 роки. Проживав він в зимівнику та мав велику сім'ю: " Оженився я ще за його життя, теж у Кодаках, на дівці Парасці. Дітей мали — сімох синів і чотирьох дочок, з яких дехто помер. Онуків у мене 18 душ та правнуків четверо, і всі вони ще живі. Дружина моя померла 40 років тому".
Отже, тривалим було не тільки життя кошового отамана Петра Калнишевського, а й багатьох козаків. Мабуть цьому сприяв особливий стиль життя козаків.

Образ життя і заняття козаків | Переглядів: 2917 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 26.06.2010

Запорозьке військо

Запорозьке Військо славилось своєю високою боєготовністю і військовою майстерністю. Це досягалося в значній мірі завдяки тому, що воно було регулярним і значна його частина перебувала в черговому режимі, тобто жила в куренях на Січі, займаючись повсякденно бойовою підготовкою.

Гарнізон Січі був здатний негайно дати відсіч ворогові, а також за короткий час зібрати велике військо. Висока військова майстерність Запорозького Війська досягалась за рахунок добре налагодженого військового навчання. В значній мірі прагнення козаків добре володіти зброєю зумовлювалось постійною небезпекою нападів кочівників. Причому йшлося не про поодинокі вторгнення, а про системну стратегію спрямовану на спустошення якомога більшої території задля розширення зони кочів'їв.
В умовах постійного очікування небезпеки виник новий тип вояка-універсального, витривалого, готового до швидкої зміни обстановки і, що не менш важливо, такого, що сприймай свою військову діяльність крізь призму боротьби Хреста з Півмісяцем. Поступово виробилися як стратегія, так і тактика козацького війська.
Запорозьке Військо не мало окремих родів військ, а кожен козак був універсальним воїном. Та неперевершену славу козаки здобули як піхотинці. Ця риса Запорізького Війська складалася історично, так як козацтво внаслідок своєї нечисельності та економічних чинників не мало змоги утримувати потужну кавалерію. Ведення бойових дій у голому степу з ворогом (татарами), чисельність, а також час нападу якого неможливо було передбачити, примушувало запорозьких козаків виробляти власні тактичні прийоми, якими стали використання піхоти під захистом табору з возів, шанців, вогню з мушкетів та артилерії.

Військова справа | Переглядів: 2436 | Додав: Niki | Дата: 27.06.2010

Козацька піхота та розвідка

Найбільше слави в козацькому війську здобула козацька піхота. Під час

бою вона шикувалася у три шеренги. Стріляла тільки перша лава, друга подавала, а третя заряджала рушниці. Під час особо жорстоких битв застосовувався й іншій бойовий лад, так звана битва галасом, коли козацьке військо змішувалося з ворожим. змішуватися з ворожим.

Найоригінальнішим й найпопулярнішим серед козаків був бойовий порядок, що називався табором. Такий порядок застосовувався на марші, в обороні та наступі. Він будувався з возів, сріплених ланцюгами у кілька рядів та влаштованих чотирикутников, півмісяцем або овалом. Наперед виводилися три-чотири гармати, з боків - по одній, позаду - дві. Військо перебувало в середині укріплення. Наступаючи на ворога. піхота виходила назовні, але в разі небезпеки поверталися в захисне кільце. Сучасники називали табір "рухомою фортецею",, бо козаки під прикриттям возів могли долати сотні кілометрів голим степом.
У запорозькому війську були сторожова служба й дозір. Козацькі розвідувально-сторожові підрозділи розташовувалися в земляних аба дерев'яних укріпленнях на кордонах українських земель. Для спостереження за місцевістю козаки також використовували давні могили-кургани або насипані роблені. Винаходом козацтва була система димової сигналізації, що сповіщала населення про наближення нападків.

Військова справа | Переглядів: 7527 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 27.06.2010

Артилерія козаків

Запорожці також були великими майстранми артилерійської справи. Вони віддавали перевагу

легким гарматам, які дозволяли вільне маневрування під час бою. Гармата була незамінною за навального козацького наступу.   Для штурму козаки використовували різноманітні укриття, закрема гуляй-городи - спеціальні пристрої з дерев'яних щитів на колесах або полозах з отворами (амбразурами для рушниць і гармат.
   На озброєнні у козаків були фальконети та гармати. Фальконети - це малокаліберні гармати, снаряди - свинцеві ядра. За деякими даними, запорожці заряджали фальконети замість ядер дробовим зарядом, що на ближніх дистанціях та в морських боях, призводило до значної дробової осипі, вражаючи велику кількість живої сили супротивника. Гармати були трофейними, захоплені в турецьких та татарських містах.
    Інші потрапили до козаків після захоплення фортець, а деякі надавалися правителями т

аких держав, які бажали залучити запорожців на свою службу.
Кількість гармат, які перебували в козацькому війську, не перевищувала 20–30 штук.

Гармати, які використовували запорожці як правило були малокаліберними. Це пов'язано з тим, що козацьке військо відзначалося великою мобільністю і тому використовувало легкі гармати.

Крім того, польський уряд намагався не озброювати козаків гарматами, а особливо гарматами великих калібрів.

Військова справа | Переглядів: 5873 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 27.06.2010