Слово "козак” походить з тюркських мов і
означає вільна, озброєна
людина. У 1489 р. вперше  згадується в письмових джерелах про українських
козаків у "Польській хроніці” Бєльських, в якій говориться про похід
Яна Ольбрахта, сина польського короля Казимира IV, проти татар у Східне
Поділля, провідниками в якому були козаки. У 1492 р. у листі великого
литовського князя Олександра до кримського хана Манглі - Гирея
говориться про козаків, які під Тягинею (сучасні Бендери у Молдові)
розбили турецький корабель. Тобто у 80 - 90ті роки 15 століття
українське козацтво вже існувало. Виникнення
запорозького козацтва було зумовлене колонізацією Середнього
Придніпров'я феодалами Великого князівства Литовського, посиленням
феодально-кріпосницького та
національного гніту і пробудженням самосвідомості українського
народу.За перші десятиріччя 16 століття панству вдалося
підкорити своїй владі значну територію Середнього Придніпров'я й
обернути більшу частину українського населення на феодально залежне або
напівзалежне.
Отже, початки козацтва простежуються у 15 столітті
коли на вільні прикордонні землі Польсько-Литовської держави приходили
найбільш сміливі і відчайдушні люди, яких самі умови життя примушували
до військової організації. Публіка була різноманітна - від селянина
втікача до магната - шукача пригод. Представлені були різні
національності, але більшість становили українці. Селилися козаки понад
Дніпром, у верхів’ях Південного Бугу та їх численних притоках. Важливим
регіоном формування українського козацтва стали міста Канів і Черкаси. У
Росії козаків тривалий час називали черкасами. Козацький устрій був
демократичним. Об’єднувалися козаки в громади, всі питання вирішували на
радах, де обирали отаманів та іншу старшину. Займалися козаки хто чим
міг, по різному здобували засоби для життя, а саме, мали власне
господарство, займалися землеробством, скотарством, різними промислами,
ремеслами, торгівлею, або тільки військовою справою, також наймалися,
займалися здобичництвом та іншим.
До середини 16 століття козацтво не
представляло собою окремої організованої соціальної групи, але
вже в першій половині цього ж століття почали з’являтися перші ватажки
та організатори українського козацтва, нерідко ними виступали державні
урядовці, старости. Вони організовували оборону південного прикордоння
від татар, а козаки в цьому регіоні були реальною військовою силою.
| 
