Січ в XVIII столітті - Запорозька Січ в XVIII столітті - Каталог статей

Зруйнування Січі за наказом Петра І

Зникнення Чортомлицької Січі пов'язано з подіями під час Північної війни, а саме - з переходом на бік шведів Івана Мазепи та частини запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костєм Гордієнко. Царський уряд звинуватив усе запорозьке козацтво в зраді.

В травні 1709 року цар направив на Запорожжя три полки під командуванням

П. Яковлєва, які мали або змусити козаків до співробітництва, або знищити їх. Військо дісталося на Запорожжя в середині квітня, дорогою зруйнувавши Келеберду, Переволочну, Новий та Старий Кодаки. 10 травня 1709р. розпочався штурм Січі, де на той час перебувало не більше тисячі козаків під командуванням наказного отамана Якима Богуша. Після кількох невдалих штурмів до росіян прибув на підмогу полковник Г.Галаган, який привів компанійський полк та драгунів. Під час нового штурму 14 травня він закликав запорожців здатися, пообіцявши помилування. Козаки склали зброю, але це виявилось обманом – почалась різанина і Січ було знищено. Всі січові будівлі було спалено, частину полонених козаків піддали тортурам, а інших вислали до Сибіру.
Після поразки шведської армії та українських козаків під командуванням гетьмана Мазепи під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували нову Січ, при впаданні в Дніпро ріки Каменки (на Херсонщині). Однак і вона за наказом Петра вона була зруйнована військами гетьмана Скоропадського й генерала Бутурліна. Запорожці відійшли ще далі й заснували Олешківську Січ на території Османської імперії.

Січ в XVIII столітті | Переглядів: 6030 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 25.06.2010

Олешківська Січ

Після невдалих для Московської держави подій під час російсько-турецької війни 1811-1813 років та підписання Прутської та Андріанопольських угод Запорожжя потрапило під юрисдикцію Тупеччини. Тому Олешківська Січ, заснована в 1711 році, опинилась в межах Османської імперії та залежного від неї Кримського ханства. Запорозьке військо відтепер перебувало у подвійній залежності від Османів та Гіреїв; за участь у військових виправах кримських ханів запорожцям було обіцяно невтручання у їхні внутрішні справи, даровано податкові пільги та право займатися їхніми традиційними промислами на всій території Кримського ханства.

Олешківська Січ знаходилась на лівому березі Дніпра, навпроти сучасного Херсону. Тут козаки жили під турецькою владою десь до 1730 р. Ця Січ займала коло два гектари простору, мала план чотирикутника, обведена була ровами й валами, з редутами і воротами на 3.5 м. завширшки по північному боці. Посередині був рівний градий майдан на 70 м. завширшки. З цієї Січі не залишилося ні сліду.
Ханські утиски викликали прагнення козаків повернутися на батьківщину. Перша така спроба була зроблена в 1714, але російський уряд відмовив запорожцям. У травні 1728 в Олешківський Січі виникло повстання. Козаки скинули кошового отамана Костя Гордієнка й рушили вверх по Дніпру. В 1734 царський уряд дозволив козакам заснувати на річці Підпільній, так звану Нову Січ.

Січ в XVIII столітті | Переглядів: 3649 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 25.06.2010

Нова Січ

В 1734 р. запорожці дістали дозвіл від російського уряду вернутися

на давні місця й заснували Нову Січ над річкою Підпільною. Вона находилася у Красному Куті між лівим берегом Базавлука та правим берегом вітки Підпільної. Це було недоступне місце серед лябіринту річок, озер і плавнів. Січ ділилася на три части: внутрішній кіш, зовнішній кіш і т. зв. ретраншемент. Внутрішній кіш звався також замок або кріпость, він творив правильне коло, 350 м. в обводі, був обведений валом і з північної сторони мав широкі ворота з баштою, збудованою з дикого каменю. Посередині йшов широкий, рівний майдан, на якому відбувалися ради.
Останній період (1734-1775 рр.) в історії Запорозької Січі позначився з одного боку, помітним економічним піднесенням Запорожжя, з другого — поступовим занепадом автономії Запорозької Січі і тих порядків, які були властиві їй у ранній період. Посилення крпосництва і національного гніту в центральних районах України і відносний спокій на кордонах з Кримським ханством сприяли народній колонізації Запоріжжя. В 1770-х роках населення Запоріжжя становило, ймовірно, 100 тис. чоловік. У зв'язку з цим ускладнилося й управління краєм. Саме тоді склався адміністративно-територіальний поділ Запоріжжя на 8 паланок (округів).
За час існування Нової Січі запорожці прийняли участь в двох російсько – турецьких війнах 1738-1740рр. та 1768-1774рр., в яких Військо Запорозьке здобуло не одну перемогу та уславило себе. У 1771—1773 з січової гавані виходила запорозька флотилія, що двічі здійснила Чорноморсько-Дунайську експедицію. Життя, звичаї та сміливість запорожців так сподобалась фавориту імператриці Григорію Потьомкіну, що він приписався до січового товариства.
Саме в Новій Січі в останнє десятеліття її існування кошовим отаманов декілька разів обирався Петро Калнишевський.

Січ в XVIII столітті | Переглядів: 3154 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 25.06.2010

Ліквідація Запорозької Січі за наказом Катерини ІІ

Після ліквідації гетьманства у 1764 році Запорозька Січ лишалася єдиним українським краєм, де ще зберігалася автономія. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року кордони Росії відсунулися до гирла Південного Бугу і Запорозька Січ втрачала значення форпосту в боротьбі проти турецько-татарської загрози. Крім того, царський уряд побоювався нових заворушень після повстання Коліївщина у 1768 році, в якому січовики приймали участь. Після подавлення Пугачовського бунту для багатьох учасників цього повстання Запоріжжя стало надійним притулком. Все це сприяло прийняттю остаточного рішення щодо подальшого існування Січі.
Вже в травні 1775р. на засіданні Ради при Височайшому Дворі Катерини ІІ при участі Г.Потьомкіна, канцлера М.Паніна та президента Малоросійської колегії П.Румянцева було прийнято рішення про ліквідацію Війська Запорозького Низового.
4 червня 1775р. угрупування російських військ під командуванням П.Текелії в складі ескадрону Сербського гусарського полку та Інгерманландського піхотного полку підійшло до Січі. Ці війська блокували всі шляхи з Січі, її форштадт та навколишні зимівники. Запорозькій військовій старшині, яка під час останньої війни з Туреччиною отримала відповідні армійські чини, було запропоновано з'явитися на рапорт до генерал-поручика. П. Текелії. Відмову російське командування могло розглядати винятково як державну та військову зраду.

На січовому майдані зібралася загальна військова радаа, де січовики бурхливо обговорювали, що робити далі: чи чинити опір, чи підкоритися волі уряду. Січовій старшині та духовенству вдалося вмовити козаків не чинити опору і через годину брами січової фортеці відкрилися й до П.Текелії з хлібом-сіллю вийшли кошовий отаман П.Калнишевський, суддя, писар, січові діди та курінні отамани разом із рештою січовиків.
Наступного дня - 5 червня 1775р.- січовиків було додатково приведено до присяги на вірність імператриці Катерині II. Згодом, 3 серпня, Катерина II видала маніфест, де проголошувала ліквідацію Запорізької Січі. Там же говорилося і про те, що саме тільки вживання назви «запорозькі козаки» буде розцінено, як образа її царської величності. Військо Запорозьке було розпущене, військові клейноди було одібрано, а січові укріплення зруйновано. А керівників останньої Січі було засуджено на заслання.

Січ в XVIII столітті | Переглядів: 6224 | Author: Бедікян Н.І. | Додав: Niki | Дата: 25.06.2010