Меню сайту |
|
 |
Категорії розділу |
|
 |
Наше опитування |
|
 |
Статистика |
|
 |
|
 | |  |
|
У категорії матеріалів: 6 Показано матеріалів: 1-5 |
Сторінки: 1 2 » |
Сортувати по:
Даті
Всього за істо рію існування Січі на Запоріжжі їх було вісім. Самі різні обставини примушували козаків змінювати місцерозташування січей. Протягом 16-17 століття існували такі Січі як Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька. Томаківська Січ, що існувала з 80-х років 16 століття до 1593 року була першою достовірно зафіксованою джерелами військово-політичною
організацією козаків, тобто мала кош і відповідала традиційному устрою Січі. Після створення в 1572р. польським королем
Сигізмундом ІІ Августом реєстрового козацького війська переважна
більшість козаків, що не ввійшли до реєстру змушені були самотужки
вирішувати проблеми своєї самоорганізації, що й привело згодом до їх
об'єднання в військово-політичну організацію - Запорізську Січ. За часів існування Томаківської Січі козацьке військо складало близько 10 тисяч. Воно приймало участь в повстанні Косинського, в походах на татарські землі та в морських походах на Турцію. Зруйнована ця Січ була у 1583 році 80-тисячним татарським військом.
|
Після зруйнування Базавлуцької Січі Запорожжя опинилося
під жорстким контролем властей, але через потребу оборони південного
прикордоння усе ж було збережено козацьку залогу. Місцем її розташування
став легкодоступний з боку степу так званий Микитинський Ріг, де здавна
існував перевіз через Дніпро.
Ця січ проіснувала з 1639 по 1652 рік. Вона стала початковим вогнищем Визвольної війни 1648-1657 років.Наприкінці 1647р., схиливши на свою сторону Черкаський
реєстровий полк, що перебував на Січі як залога польських властей, на
Микитинську Січ прибув Б.Хмельницький. Згодом на козацькій раді його
було обрано гетьманом. Здобуття прибічниками Б.Хмельницького Микитинської Січі
ознаменувало початок Національно-визвольної війни українського народу
середини 17ст..Звідси він розсилає свої універсали з закликами до
повстання та відправляє посольство в Крим для створення військового
союзу. Але підтримка Січчю Богдана Хмельницького в ході Визвольної війни не була постійною. Коли за Зборівським договором 1649р. до реєстру ввійшло
лише 40 тис., частина козаків була незадоволена, головним чином так
звана ''голота''. Остання в лютому 1650р. обрала гетьманом Війська
Запорозького на Микитинській Січі козака Я. Худолія. Хмельницький послав
на Січ каральну експедицію. Худолія було заарештовано, доставлено в
Чигирин і страчено. Щоб запобігти таким виступам у майбутньому
Б.Хмельницький узяв Січ під повний контроль, розмістивши там реєстрову
залогу і звівши її функції до ролі прикордонного форпосту. Весною 1652 року Січ була перенесена в напрямі дніпрових плавнів поблизу гирла річки Чортомлик. Це сталося з-за невдалого розташування Січі, яка постраждала під час повенів. |
Майже кожна січ мала традиційний вигляд і устрій. За звичаєм Січ ула обведена високими валами, на яких був частокіл і зруби, що на них
ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої
стояли курені, будинки, де мешкали запоріжці. Козацька
залога на Запорозькій січі, що звалася також кошем, нараховувала кілька тисяч озброєних козаків. На площі
містилася церква, будинки старшини, школа та інші господарські та
військові споруди. Площа біля церкви була центром суспільно-політичного життя З. С., де
відбувалися Січові ради тощо. Поза валами був Січовий базар, куди
приїжджали купці зі своїми товарами.
Відзначаючи специфічні риси політичної організації запорозького
козацтва, Січ називають «козацькою республікою». Запорозькі козаки
становили товариство — громаду, яка поділялася на курені. Найвищим органом влади на Січі була
військова козацька рада, у якій брали участь усі козаки. Рада обирала кошового отамана, козацьку старшину, спільно
вирішувала найважливіші питання. На Запорозькій Січі діяв козацький військовий
суд, який нещадно карав за вбивство товариша, крадіжки у побратимів. На Січі були полковники «похідні» та «до паланок».
Похідний полковник призначався під час формування бойових загонів та
команд, які виступали в похід по суші або по воді. Йому призначались
осавул та писар, яких називали похідними старшинами. Кожен полковник
очолював загін козаків в 500 чоловік. Для керування кожною
паланкою щорічно обирався козацькою радою полковник(у пізніші часи на цю
посаду став призначати Кіш), а також осавул, писар, хорунжий, підосавул
та підписар, яких називали паланковою або полковою старшиною. Якщо у похід вирушало все Запорозьке Військо, то його
очолював обраний або наказний (призначений на час походу) кошовий
отаман. У нього на командному пункті, крім корогви стояв ще й бунчук,
під яким знаходилась військова старшина без посад. Вона відігравала роль
військової ради, а також резерву командування.
|
Запорозька Січ уявляє собою військово-політичну організацію українського козацтва, яке виникло внаслідок стихійної колонізації земель Середнього та Нижнього
Подніпров'я в 15- 16 століть. Спочатку козаки з'явилися в низов'ях Дніпра в другій половині 15 століття, що було спричинено поширенням колонізації Середнього Подніпров'я феодалами Великого князівства Литовського. Але загроза нападів з боку татар і турків примусила козаків будувати військові поселення _ січі. Назва "січ" походить від способу захисту козацьких
поселень від зовнішньої небезпеки - «засіки», «січі» - невеликих
укріплених поселень у плавнях та островах басейну Дніпра. Першу письмову згадку про Січ
залишив польський хроніст М.Бельський. За його розповіддю спочатку таких січей було багато, а перше їх об'єдання відбулося приблизно в 1530-х роках на острові Томаківка. До серед. 16 ст. історія Запорозької Січі більш легендарна, лише з 1552, коли вона
розташовувалась на острові Хортиця, про неї є достовірні історичні
відомості. Під керівництвом Дмитра (Байди) Вишневецького (одного із перших відомих в українській історії гетьманів) протягом 1552—1556 pp. на острові Мала Хортиця було
побудовано фортецю, мури якої не тільки гарантували безпеку, а й надалі
стали своєрідною базою для здійснення походів на Крим, осередком
згуртування запорозького козацтва. Хортицька фортеця відіграла важливу роль в підготовці успішних походів козаків на чолі з Д. Вишневецьким проти Кримського ханства та Османської імперії, але
наприкінці літа 1557 року вона була захоплена і зруйнована татарами. |
Після зруйнування Томаківської Січі нова Січ на острові Базавлук, що лежав у Чортомлицькому рукаві Дніпра. Будівництво йшло дуже швидкими темпами, бо козаки вже мали досвід будівництва січей. Січ на Базавлуці стала справжньою військовою базою, де
готувались морські та сухопутні походи, а козацтво могутньою
організацією з власним флотом та артилерією. Вже протягом другої
половини 16 століття козаки здійснили десятки експедицій до Очакова,
Кілії, Акермана, Гезлева, інших турецьких твердинь на Північному
Причорномор'ї. Морські походи козаків здійснювалися під керівництвом Петра Сагайдачного та Михайла Дорошенко. Згодом козацькі чайки досягли навіть берегів
Анатолійського півострова, зокрема фортець Сінопа і Трапезунда. В Базавлуцькій Січі з кінця 16 століття по 30-ті роки 17-го століття формувалися загони, що ставали ядром козацьких повстань під проводом Северина Наливайко, Марка Жмайла, Тараса Федоровича, Івана Сулими та інших. Після розгрому козацько-селянських повстань 1637—1638 років Базавлуцька
Січ була зруйнована. Поляки перенесли її на Микитин Ріг, встановивши там
свою військову залогу. |
| |
 | |  |
|
Форма входу |
|
 |
Пошук |
|
 |
|