| Меню сайту |
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| Наше опитування |
|
|
| Статистика |
|
|
|
 | |  |
|
У категорії матеріалів: 8
Показано матеріалів: 6-8 |
Сторінки: « 1 2 |
Сортувати по:
Даті
Реєстровими козаками називали тих козаків, які офіційно були взяті на службу польсько-литовською владою та занесені в особливий список - реєстр. Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи
головним чином для боротьби проти татар, польські королі вважали, що
створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі
рухи й стримувати протитатарські акції козаччини, або захищати південні кордони від нападів турок та татар.
Вперше військо реєстрових козаків з'явилося у 1572 році. коли польський король Сигизмунд ІІ Август доручив найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Але ці козаки ще не мали ніяких особливих привілеїв.
 За часів короля Стефана Баторія у 1578 році була здійснена так звана козацька реформа, за якою вже 600 козаків наймалися на службу з внесенням у реєстр. Вони отримали чималі привілеї: право землеволодіння, право власної військової та судової влади, звільнялися від податків. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом.
Відтоді зустрічаємо назву
реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам, які були поставлені у
напівлегальне становище.
Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й
посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги.
Намагання короля Стефана Баторія і його
наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва
виявилися марними.
Кількість реєстрового війська в різні часи дуже відрізнялась. Якщо у 1617 році їх налічувалася лише 1 тисяча, т о вже в 1619 - з тисячі. А під час Хотинської війни 1620-1621 років у Сагайдачного було вже 40 тисяч реєстровців. Але після повстань 1620-1630-х років реєстр було зменшено до 6 тисяч та були накладені інші обмеження. Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козацький реєстр коливався від 20 до 40 тисяч.
Після 1654
року назва "реєстрові козаки” поступово вийшла з ужитку і замінилася
термінами "городові козаки”, а з 1735 року –
"виборні козаки”.
|
З вогнепальної зброї частіше за все козаки використовували пістолі, рушниці та фузії.  Пістолі
За козацької доби були поширені як колісчаті, так і кремневі замки, за
допомогою котрих здійснювалось запалення пороху, що і призводило до
пострілу.
Запорожці, як правило, носили за поясом по 2 пістолі і ще 2 пістолі — у
кобурах на сідлі. Така кількість пістолів свідчила про високий рівень
вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам
постріл з пістоля виконували переважно з однієї руки у різноманітних
положеннях, включаючи і верхову їзду.
Рушниці.
Козаки використовували рушниці різного походження: турецькі, кримські,
кавказькі,  німецькі, польські, російські, місцевого виробництва.
Більш
легкі рушниці (порівняно з мушкетами) набули значного поширення.
Запорожці
під час таємних вилазок задля того, щоб ворог не помітив блиску зброї –
ледь замочували стволи у розсолі, тоді втрачався блис зброї.
Завдяки
легкості рушниці, з’явилась можливість вести бій у різноманітному
положенні, у тому числі і сидячи на коні.
Рушниці активно
використовували і для ведення залпового вогню по ворогу. При цьому
застосовували як рядний принцип стрільби, так і ведення вогню лише
найвлучнішими стрілками.
Фузія - рушниця, винайдена у Франції в 17 столітті. В козацьких військах мала поширення в 17-18 століттях російського або європейського походження.
|
Козацьке військове мистецтво формувалося століттями, ще з  доби походів київських князів. Головними рисами запорозької тактики на суходолі були раптові напади, засіки, нічні рейди. Вдень козаки відволікали ворога малими боями, щоб вночі атакувати його й зненацька заскочити в пітьмі. Свої раптові напади по ворогу козаки здійснювали, використовуючи природні умови і особливості місцевості. У козаків здавна був поширений засіб індивідуального захисту від ворожого обстрілу - самообкопування, тоді ще не відомий в Західній Європі. Були тактичні особливості та спеціальні способи боротьби і в морських боях проти турецьких кораблів. Передусім запорожці вміло викоритстовували можливості своїх човнів. Чайки зовсім близько підходили з-під сонця або вночі до турецької галери, і козаки, непомічені ворогом, швидко атакували.Але морськи походи не обмежувалися сутичками з галерами. Вони також нападали з моря і на самі морські фортеці. |
| |
 | |  |
|
| Форма входу |
|
|
| Пошук |
|
|
|
