| Меню сайту |
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| Наше опитування |
|
|
| Статистика |
|
|
|
 | |  |
|
Всього матеріалів в каталозі: 47
Показано матеріалів: 36-40 |
Сторінки: « 1 2 ... 6 7 8 9 10 » |
Інформація зі щорічника Знаменні дати: календар–2006 про День українського козацтва 14 жовтня - в день свята Покрови Пречистої Богородиці.
Це свято було затверджене Указом Президента у 1999 році. В статті розміщена інформація про відродження козацтва в сучасній Україні. Надаємо окремі витяги з статті: . ..Наприкінці 80-х рр. XX ст. інтерес до свого минулого та генетична
пам'ять поряд з активізацією політичного життя в Україні спричинили
виникнення козацьких громадських утворень; Козацького земляцтва (1984),
що у 1989 р. перетворилося на Донецький курінь українського козацтва;
спортивної школи козацького мистецтва «Бойовий гопак» у Львові (1985);
Запорізького козацького товариства «Запорозька Січ» (1990); «Козацького
товариства Київщини» (1990) та ін.  Влітку 1990 р. відбулося святкування
500-річчя від дня першої писемної згадки про українських козаків.
Особливим розмахом відзначалися урочисті заходи на о. Хортиця в
Запоріжжі та с. Капулівка на СІчеславщині. Це дало поштовх до створення
цілої низки регіональних організацій українського козацтва – Карпатська
Січ (Львівщина), Поліська Січ (Житомирщина), Прикарпатська Січ
(Івано-Франківщина), Кальміуська паланка (Донеччина), Буковинська Січ
(Чернівеччина), Херсонський кіш, Волинська Січ, Закарпатська Січ та ін.
Їх члени активно підтримували демократичні процеси та створення
незалежної Української держави. 14 жовтня 1991 р. на Всеукраїнській
установчій козацькій раді було проголошено утворення єдиної
загальноукраїнської громадської організації Українське козацтво, яка
об'єднала усі регіональні козацькі структури України та української
діаспори. З нагоди 10-річчя початку козацького руху 16 вересня 2000 р, у
Києві відбувся З'їзд козаків-засновників Українського козацтва. До
1995 р. процеси відродження козацтва в Україні наштовхувалися на певний спротив окремих державних структур: провокації
під час проведення козацької ради в Переяславі-Хмельницькому (1992),
затримання козацької старшини під час вшанування пам'яті П. Сагайдачного
у Києво-Могилянській академії (1994), заборона поховання за участю
козаків Патріарха Володимира (Романюка) поблизу Свято-Софіївського
собору (1995) тощо.
І все-таки протягом 1990–2004 рр. українські козаки зробили значний
внесок у справу реального втілення національної ідеї в українському
суспільстві.
На сьогодні зареєстровано близько десятка Всеукраїнських громадських
організацій українського козацтва та більш ніж п'ятсот обласних,
районних, міських і сільських козацьких утворень. Серед них: «Українське
козацтво» (1991), «Спілка козацьких організацій України» (1999),
«Козацтво України» (2001), «Об'єднане козацтво України» (2003) та ін. На
сьогодні у своїх лавах вони нараховують майже 200 тисяч осіб.
Основні завдання, які стоять сьогодні перед Українським козацтвом:
взаємодія з органами влади щодо формування державної політики у сфері
відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських,
культурних традицій Українського козацтва; відновлення та розвиток на
звичаєвих засадах Українського козацтва як вираження способу життя,
діяльності та поведінки українського народу; відродження та розвиток
козацької господарської діяльності, створення козацьких січей, паланок і
поселень як осередків відродження і розвитку традиційних козацьких форм
самоврядування; сприяння підготовці молоді до військової служби,
військовому вишколу українських козаків, сприяння розбудові Збройних Сил
України, Прикордонних військ, Митної служби та підрозділів Цивільної
оборони. Підписано угоду про співпрацю Українського козацтва з
Товариством сприяння обороні України, з яким проведено низку спільних
заходів: відзначення річниці битв під Берестечком, Жовтими Водами,
Пилявцями, Зборовом, Конотопом, перемоги П. Сагайдачного під Хотином,
заснування Чортомлицької Січі тощо. У 2001 р. було підписано угоду про
співпрацю між Українським козацтвом та Мальтійським орденом, який є
одним з найстаріших лицарських об'єднань Європи. У 2003 р. керівництво
Українського козацтва підписало меморандум про дружбу і співробітництво з
представниками Російського козацтва та уклало Угоду з Міжнародними
військами козацької гвардії (Білорусь).
За Статутом Українське козацтво – правонаступник всіх без винятку
історичних гілок Українського козацтва, які дотримувалися державницьких
засад відновлення незалежності України. Це фактично було підтверджено
передачею клейнодів від Українського Вільного козацтва (яке,
емігрувавши, з 1923 р. діяло в Німеччині та Австрії, а з 1960 р. - в
США) до Генеральної канцелярії Українського козацтва, що відбулася у
серпні 1996 р. Сьогодні існують підрозділи Українського козацтва в
Австрії, США, Російській Федерації, Австралії, Великобританії, Канаді,
Франції, Німеччині, Аргентині.
Першим Гетьманом сучасного Українського козацтва у 1991 – 1992 рр. був
В'ячеслав Чорновіл – визначний державний і політичний діяч, змінив його
генерал-майор ЗСУ, народний депутат України Володимир Мулява. На Великій
Раді у жовтні 1998 р. Гетьманом Українського козацтва було обрано
гвардії генерал-майора, народного депутата України І. Біласа. У 2000 р.
він очолив українських козаків та групу спортсменів, які вперше в
історії десантувалися на Північний полюс і встановили там прапор
Українського козацтва. Ця акція набула великого розголосу в Україні та
світі.
Попри все процес новітнього козацького відродження ще не набув належної
динаміки. Цьому певною мірою сприяють: відсутність Закону України «Про
 Українське козацтво, штучне розростання козацьких структур, вплив на
Українське козацтво різноманітних політичних сил та ідеологій, певна
залежність від окремих гілок влади та економічних еліт, різна конфесійна
орієнтація членів козацьких організацій, особисті амбіції та
протистояння деяких козацьких керівників тощо.
Відродження та подальший розвиток Українського козацтва можливі лише за
його активної діяльності. Зовнішнє і, по суті, бутафорське відродження
козацтва якихось відчутних наслідків не дасть: у такий спосіб історія
може відродитися лише як фарс. Цей процес єдино можливий на грунті
досягнень сучасного суспільного розвитку, соціальної науки. Лише за
таких умов може спрацювати сьогодні на користь нашого народу в рамках
чинного законодавства звичаєве право козацтва, і здатні відродитися його
могутні за своїм потенціалом історичні, патріотичні, господарські та
культурні традиції.
|
Про те, як Петро Калнишевський восьмирічним хлопчиком потрапив на Січ, існує легенда, яка була записана у 1969 році:
"Восьмирічний
Петрик, син козацької вдови Агафії, пас худобу за селом,  коли побачив
невеличкий кінний загін запорожців. Дехто з них смалив люльки. До одного
з них звернувся хлопчак з проханням дати і йому спробувати козацької
люльки. Це розважило запорожців, вони зупинилися й почастували пастушка
«носогрійкою».
— А куди ж ви йдете? — той до них.— На Січ, хлопче!
— Так візьміть же й мене з собою!
— Ну, коли ти вже й люльку козацьку смалиш, то сідай ззаду,— дозволив
сотник, той, що «носогрійку» йому позичив.
— Ти, видать, хлопець бідовий, будеш мені джурою.Петрика двічі
просити не довелося — він відразу вихопився на коня.
— А батько ж що скаже?—спитав сотник.
— А нема в мене батька,— похнюпився Петрусь.— Загинув.
— Ну то будеш мені й за сина.
І подалися вони туди, де «Луг — батько, а Січ — мати», і побрела череда в
село сама, вже без пастуха..."
|
Період з 1709 по 1750 роки характеризувався посиленням контролю за Гетьманщиною з боку Російської імперії.
 Спочатку це було за часів правління гетьмана Павла Скоропадського (1708-1722 рр.), призначеного замість Мазепи Петром І. Обмеження автономних прав Гетьманщині тоді пояснювалися надзвичайним станом під час воєнних дій Північної війни. Але й по закінченні війни про відновлення прав не йшлося, навіть навпроти, Петро І створив Малоросійську колегію у складі 6 російських офіцерів. Гетьманщина виводилася з підпорядкування колегіх іноземних справ і підпорядковувалася сенатові як звичайна провинція імперії. Активна діяльність наказного гетьмана Павла Полуботка, спрямована на відновлення козацьких прав, призвела до його арешту та смерті, і до 1727 року гетьмана не обирали. Під час палацових переворотів в Російській імперії та з-за напружності в російсько-турецьких  відносинах в імперії погодились на відновлення посади гетьмана, сподіваючись на підтримку козаків в війні з Османською імперію. Так було призначено гетьманом Данила Апостола (1727-1734 рр.). Але після його смерті Гетьманщина знов залишилася без гетьмана і підпорядковувалася Правлінню гетьманського уряду, яке складалося з трьох українців та трьох росіян. Проте вся повнота влади належала російському князеві Олексію Шахновському. Таке становище в Гетьманщині продовжувалося до 1750 року, коли за часів правління Єлизавети Петрівни на Гетьманщині знов з'явився гетьман, але вже в останнє. За цей період з 1709 року Запорозька Січ змінювала своє місцезнаходження декілька разів: до 1711 - Кам'янська Січ, потім Олешківська, які перебували на території Туреччини, а з 1734 року - Нова січ на річці Підпільній знов на території Російської імперії. Виходячи з цього стосунки Січі як з Гетьманщиною так і з Російською імперією в ці періоди були різними. Але про ці події більш докладно ми розглянемо в наступних експозиціях музею. |
 За часів правління в Російській імперії Єлизавети Петрівни було призначено останнього гетьмана в Україні - Кирила Розумовського (1750-1764 рр.). Таким подіям сприяли зовнішньополітичні та економічні обставини, серед яких було прагнення викоистанти економічно-стратегічний потенціал України в майбутніх війнах проти Туреччини, а також багаторічні прохання козацької старшини щодо відновлення інституту гетьмана. Кандидатурою на цю посаду було обрано Кирила, тому, що він був братом чоловіка Єлизавети Петрівни - Олексія Розумовського. Кирилу Розумовському вдалося відновити деякі автономні права Гетьманщини. За його часів пожвавилося господарське життя, відбудовувалися Батурін та Глухів.
Коли після смерті Єлизавети Петрівни та Петра ІІІ на російському пристолі з'явилася Катерина ІІ, Кирило Розумовський намагався закріпити за його родиною право наслідування гетьманського престолу. Але таке звернення лише обурило Катерину ІІ та призвело до остаточної ліквідації посади гетьмана в Україні у 1764 році. В її плани не входило розміщення всередині Російської імперії ще однієї монархії в вигляді Гетьманщини.
Запорозька Січ, в якій ще була потреба Російської імперії, проіснувала ще до 1775 року, в якому також була знищена. |
На сьогодні точна інформація про дитячі та молодіжні козацькі формування не існує Є відчення за 2001 та 2006 роки. Так на 2001 рік мається інформація про Українське  дитячо-юнацьке товариство «СІЧ». Започатковане в лютому 1993
р. Гасло: «Сила, істина, честь!». Мета його полягає у відродженні
національної свідомості, утвердженні «державницької ідеї», формуванні
нового типу українського характеру, основними рисами якого були б
фізична досконалість, витривалість, свідомий патріотизм, вихованість,
культурність, освіченість, висока моральність. Члени товариства
складають присягу: «Присягаю своєю честю бути вірним товаришем, служити
товариству життям своїм, слухатись січової старшини». Має осередки в
багатьох областях України. Головні напрями роботи — вивчення історії
козацтва, військово-партіотичне виховання на засадах козацької
педагогіки, фізичне загартування, створення недільних козацьких шкіл,
спортивних та інших гуртків, організація оздоровчих таборів.
В інформації про День українського козацтва за 2006 рік надаються наступні свідчення:
 У багатьох регіонах України діють козацькі школи, ліцеї, молодіжні та
дитячі регіональні організації; «Молода Січ» (Запоріжжя, Суми, Нова
Каховка). «Січ» (Київ), «Сокіл» (Тернопіль, Нікополь), «Козацьке коло»
(Харків) та ін. Підготовлено загін спеціального козацького вишколу при
Донецькому інституті фізкультури, в Одесі створено загін сприяння
прикордонній службі, а також функціонують постійно діючі табори
козацького вишколу. Проведена підготовча робота щодо відкриття
державного Тернопільського козацького ліцею ім. Д.
Байди-Вишневецького з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Українське козацтво опікується Борзненською школою-інтернатом на
Чернігівщині. Започатковано постійний всеукраїнський історичний конкурс
серед учнів загальноосвітніх середніх шкіл «Козацька держава».
Існували козацькі дитячі об'єднання також в Одесі та Одеській області. Але на сьогодня ми не маємо про них достовірної інфрмації. |
| |
 | |  |
|
| Форма входу |
|
|
| Пошук |
|
|
|
