Петро Калнишевський
та його доба
Меню сайту

Категорії розділу
Нащадки Петра Калнишевського [3]
Відродження козацтва в Україні [3]
Реокнструкції та музеї козацької доби [2]

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 3157

Статистика

Головна » Статті » Нащадки славетної доби

У розділі матеріалів: 8
Показано матеріалів: 1-5
Сторінки: 1 2 »

 Нинішні хоружівські Ющенки цілком можуть вважати себе нащадками того Нечипора Ющенка з 18 століття, котрий був братом Петра Калнишевського, – відтак і родичами-нащадками останнього кошового отамана Січі Запорозької.
  Ще на початку сімнадцятого століття давнє українське місто Ромен входило до складу Польщі – саме тут, у Верх-ньому Посуллі, проходив кордон між нею і Московським царством, який, врешті-решт, більш-менш оформився 1638 року встановленням так званої "Путивльської межі”. Саме там, на тривожному прикордонні, в селі Пустовійтівці, народився 1691 року майбутній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Іванович Калнишевський. Він був найстаршим сином, але не єдиним. Як встановив краєзнавець Феодосій Іванович Сахно, 1771 року в усіх церквах Смілого (це містечко кілометрів за 15 північніше Пустовійтівки) були заведені нові метричні книги, в яких неодмінно зазначали народження, смерті, шлюби та інші помітні події парафій. Частина цих книг збереглася, серед них і з Миколаївської церкви, в якій правив Семен Калнишевський. Пустовійтівка тоді належала смілянському сотнику Василю Громеці, товаришу Петра Калнишевського. Його син Іван Громека служив у Війську Запорозькому, про що свідчить атестат, виданий йому на Січі і підписаний кошовим. За переписом 1767 року в Смілянській сотні значиться козак Панас Калнишевський, котрий підписав переписну відомість разом із сотником, що свідчить про його неабиякий авторитет у містечку.
Нащадки Петра Калнишевського | Переглядів: 1290 | Додав: Niki | Дата: 27.06.2010

  В  статті  Павла  Ключника  "Петро  Калниш  у  віках..."   за   1  липня  2009  року   розповідається  про   проведення Всеукраїнського  козацького  свята  "Калнишева  рада"Надаємо  уривки  розповіді  про  козацьке  свято.
    Розпочалися урочистості у суботу покладанням квітів до пам'ятного знака Петру Калнишевському на Покровській горі в Ромнах.  Була  презентована  книга-путівник  "Петро Калнишевський: постать і епоха", виданої за підтримки обласної влади.
   Провідний бібліограф районної бібліотечної системи Неля Кубатко ознайомила із зібраннями творів про життєвий і духовний подвиг Калниша, канонізованого Українською Православною Церквою Київського патріархату. По закінченні заходу присутні переглянули фільм Данила Кулиняка "Повернення Петра Калнишевського".
    Основне ж дійство розгорнулося на Зелену неділю на малій батьківщині останнього кошового Запорозької Січі у с. Пустовійтівка. Як годиться, храмовий день розпочали з молебня на честь Святої Трійці та святого великомученика Петра Калнишевського.
    Відбувся обряд посвяти у козаки: дорослі і юнаки, проголосивши клятву, цілували козацький прапор, шаблю, отримували благословення від єпископа Мефодія, а також одержували три удари нагайкою з відповідними настановами: любити Україну, шанувати батька й матір, слухатися старших…
  Гарного настрою додавали виступи місцевих фольклорних колективів. А з початком фестивалю козацької пісні "Дивограй" більшість гостей перемістилися поближче до сцени, щоб не лише чути, а й бачити виступи солістів, вокальних, хореогра­фічних і драматичних колективів з Полтавської, Чернігівської, Харківської областей та усіх куточків Сумщини.
  Спритні та дужі мали змогу продемонструвати ці якості під час "Козацьких розваг" - різноманітних змагань і конкурсів, що відбувалися поряд на стадіоні. А завершили "Калнишеву раду" гала-концерт і феєрверк.

   Отже,  як  бачимо,  земляки    Петра  Калнишевського  та  сучасні  українці свято  шанують  пам'ять  про   славетного  кошового  отамана.

 

Реокнструкції та музеї козацької доби | Переглядів: 1653 | Додав: Niki | Дата: 27.06.2010

    В  статті  Віктора  Тригуба  "Ми  нащадки  твої,  отамане!"  за  23.09.2009  розповідається  про  повернення  історичної  пам'яті  про  останнього  кошового  отамана  Петра  Калнишевського.  Надаємо  фраменти  статті.
    Іще зовсім недавно ім'я останнього кошового отамана Січі Запорозької Петра Калнишевського було відоме лишень вузькому колу істориків. Для широкого загалу на це ім'я було накладене "табу", як і на сотні імен інших уславлених особистостей, пов'язаних із волелюбством, непокорою, українським патріотизмом.
  Нині ім'я славного Кошового Запорозької Січі все яскравіше проступає з каламутної ріки часу. Одними із перших, хто вголос заговорили про Петра Калнишевського (іще до проголошення української незалежності) були земляки легендарного Калниша. Серед них – тодішній голова Роменського райвиконкому Сумської області, а нині – голова ДАК "Хліб України", голова Всеукраїнського благодійного фонду імені Петра Калнишевського Іван Рішняк. В  інтерв'ю  він  розповів,  що  ще  за  часів  перебудови були  люди,  що  "прагнули відкривати для себе замовчувані, заборонені сторінки нашої історії. З'явились перші публікації і про Петра Калнишевського із якими виступив відомий український письменник Данило Кулиняк. Саме його   історичні розвідки і привернули увагу тодішньої місцевої влади і мою увагу зокрема".
  Найбільш активно ж заговорили про постать Петра Калнишевського після того, як його найближчий земляк Віктор Ющенко виборов Президентську булаву. І не лишень заговорили, а й почали підтверджувати справами. Символічно, що Калнишевський повернувся в Україну, передусім, духовно, коли в 2006 році в його рідному селі Пустовійтівка Роменського району за сприяння Президента України В. А. Ющенка було піднято з руїн Свято-Троїцький храм, якого Калнишевський збудував власним коштом у 1773 році.  
   На Роменщині в селі Пустовійтівка окрім відбудованої церкви відкрито також музей Петра Калнишевського, нині розгортається експозиція старожитностей...  Словом, нині земля, де закопана пуповина Калнишевського його шанує і гордиться своїм земляком.
  
 

Нащадки Петра Калнишевського | Переглядів: 1094 | Додав: Niki | Дата: 27.06.2010

   Про  мету  і  діяльність  Всеукраїнського  благодійного  фонду  імені  Петра  Калшишевського  ми  також  дізналися  з  статті  Віктора  Тригуба  "Ми  нащадки  твої, отамане!".
  Про  фонд  в  інтерв'ю  розповідав  І. Рішняк -  його  голова.

   Метою створення і діяльності Всеукраїнського благодійного фонду імені Петра Калнишевського, який я очолюю, якраз і є долучити громаду до відкриття Україні образу Калнишевського. Так, у Пустовійтівці ще в 1991 році було встановлено перший в Україні пам'ятник П. Калнишевському, авторами якого є заслужені діячі культури України В. Бородай та Р. Синько. Перед цим пам'ятний знак Петрові Калнишевському ми відкрили на місці Покровської церкви в Ромні.
   Завдяки таланту і копіткій праці письменника і дослідника Данила Кулиняка вийшли у світ багато публікацій, художніх творів, пісень, фільмів, радіопрограм про життя і діяльність Петра Калнишевського. Чого варта лишень одна книга Д. Кулиняка "Од Калниша вісті", що побачила світ у 2001 році!... Це – художня сповідь митця, це – біль у поєднанні не з плачем, а з волею, гордістю за славетного сина України, яким для нас є Калнишевський...
    Особливої уваги заслуговують пісні композитора і виконавця Теодора Кукурузи на слова Данила Кулиняка, у яких прославляється велич Останнього кошового...
   ... За підтримки нашого благодійного Фонду підготовлено два документальних фільми про Петра Калнишевського... Нині, за підтримки Президента України В. А. Ющенка ми опікуємось виготовленням художнього фільму про Останнього кошового отамана (режисер О. В. Савельєв). 
   ...
Ми надіслали на адреси багатьох міськрад пропозиції про присвоєння імені Калнишевського вулицям чи майданам. І відгуки, я вам скажу лишень позитивні. Калнишевський – єднальна фігура. Одесити, для прикладу, (життя Калнишевського тісно пов'язане з цим краєм) утворили навіть свій, регіональний фонд імені Петра Калнишевського, який очолив В. С. Балух. Нещодавно одному із чорноморських траулерів риболовецької компанії "Капітан" (генеральний директор В. О. Кобилянський) присвоєне ім'я П. Калнишевського. А місцеві меценати, патріоти виношують ідею спорудження на Одещині пам'ятника Кошовому отаману. В реалізації цього проекту велику допомогу надає народний депутат України П. А. Ющенко. Іменем Калнишевського також називаються прикордонні застави, школи, інші мистецькі заклади. Велика роль у поверненні імені Калниша і патріотичному вихованні належить також нашому українському козацтву.
Нащадки Петра Калнишевського | Переглядів: 1762 | Додав: Niki | Дата: 27.06.2010

  Інформація зі щорічника Знаменні дати: календар–2006  про  День  українського  козацтва  14  жовтня -  в  день  свята  Покрови  Пречистої  Богородиці. 
 
Це  свято  було  затверджене  Указом  Президента  у  1999  році.  В  статті  розміщена  інформація  про  відродження  козацтва  в  сучасній  Україні.  Надаємо  окремі  витяги  з  статті:
    ...Наприкінці 80-х рр. XX ст. інтерес до свого минулого та генетична пам'ять поряд з активізацією політичного життя в Україні спричинили виникнення козацьких громадських утворень; Козацького земляцтва (1984), що у 1989 р. перетворилося на Донецький курінь українського козацтва; спортивної школи козацького мистецтва «Бойовий гопак» у Львові (1985); Запорізького козацького товариства «Запорозька Січ» (1990); «Козацького товариства Київщини» (1990) та ін. Влітку 1990 р. відбулося святкування 500-річчя від дня першої писемної згадки про українських козаків. Особливим розмахом відзначалися урочисті заходи на о. Хортиця в Запоріжжі та с. Капулівка на СІчеславщині. Це дало поштовх до створення цілої низки регіональних організацій українського козацтва – Карпатська Січ (Львівщина), Поліська Січ (Житомирщина), Прикарпатська Січ (Івано-Франківщина), Кальміуська паланка (Донеччина), Буковинська Січ (Чернівеччина), Херсонський кіш, Волинська Січ, Закарпатська Січ та ін. Їх члени активно підтримували демократичні процеси та створення незалежної Української держави. 14 жовтня 1991 р. на Всеукраїнській установчій козацькій раді було проголошено утворення єдиної загальноукраїнської громадської організації Українське козацтво, яка об'єднала усі регіональні козацькі структури України та української діаспори. З нагоди 10-річчя початку козацького руху 16 вересня 2000 р, у Києві відбувся З'їзд козаків-засновників Українського козацтва. До 1995 р. процеси  відродження  козацтва  в  Україні наштовхувалися на певний спротив окремих державних структур: провокації під час проведення козацької ради в Переяславі-Хмельницькому (1992), затримання козацької старшини під час вшанування пам'яті П. Сагайдачного у Києво-Могилянській академії (1994), заборона поховання за участю козаків Патріарха Володимира (Романюка) поблизу Свято-Софіївського собору (1995) тощо.
 
І все-таки протягом 1990–2004 рр. українські козаки зробили значний внесок у справу реального втілення національної ідеї в українському суспільстві. 
 
На сьогодні зареєстровано близько десятка Всеукраїнських громадських організацій українського козацтва та більш ніж п'ятсот обласних, районних, міських і сільських козацьких утворень. Серед них: «Українське козацтво» (1991), «Спілка козацьких організацій України» (1999), «Козацтво України» (2001), «Об'єднане козацтво України» (2003) та ін. На сьогодні у своїх лавах вони нараховують майже 200 тисяч осіб.   
  
Основні завдання, які стоять сьогодні перед Українським козацтвом: взаємодія з органами влади щодо формування державної політики у сфері відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських, культурних традицій Українського козацтва; відновлення та розвиток на звичаєвих засадах Українського козацтва як вираження способу життя, діяльності та поведінки українського народу; відродження та розвиток козацької господарської діяльності, створення козацьких січей, паланок і поселень як осередків відродження і розвитку традиційних козацьких форм самоврядування; сприяння підготовці молоді до військової служби, військовому вишколу українських козаків, сприяння розбудові Збройних Сил України, Прикордонних військ, Митної служби та підрозділів Цивільної оборони. Підписано угоду про співпрацю Українського козацтва з Товариством сприяння обороні України, з яким проведено низку спільних заходів: відзначення річниці битв під Берестечком, Жовтими Водами, Пилявцями, Зборовом, Конотопом, перемоги П. Сагайдачного під Хотином, заснування Чортомлицької Січі тощо. У 2001 р. було підписано угоду про співпрацю між Українським козацтвом та Мальтійським орденом, який є одним з найстаріших лицарських об'єднань Європи. У 2003 р. керівництво Українського козацтва підписало меморандум про дружбу і співробітництво з представниками Російського козацтва та уклало Угоду з Міжнародними військами козацької гвардії (Білорусь). 
 З
а Статутом Українське козацтво – правонаступник всіх без винятку історичних гілок Українського козацтва, які дотримувалися державницьких засад відновлення незалежності України. Це фактично було підтверджено передачею клейнодів від Українського Вільного козацтва (яке, емігрувавши, з 1923 р. діяло в Німеччині та Австрії, а з 1960 р. - в США) до Генеральної канцелярії Українського козацтва, що відбулася у серпні 1996 р. Сьогодні існують підрозділи Українського козацтва в Австрії, США, Російській Федерації, Австралії, Великобританії, Канаді, Франції, Німеччині, Аргентині.
   Першим Гетьманом сучасного Українського козацтва у 1991 – 1992 рр. був В'ячеслав Чорновіл – визначний державний і політичний діяч, змінив його генерал-майор ЗСУ, народний депутат України Володимир Мулява. На Великій Раді у жовтні 1998 р. Гетьманом Українського козацтва було обрано гвардії генерал-майора, народного депутата України І. Біласа. У 2000 р. він очолив українських козаків та групу спортсменів, які вперше в історії десантувалися на Північний полюс і встановили там прапор Українського козацтва. Ця акція набула великого розголосу в Україні та світі.
   Попри все процес новітнього козацького відродження ще не набув належної динаміки. Цьому певною мірою сприяють: відсутність Закону України «Про
Українське козацтво, штучне розростання козацьких структур, вплив на Українське козацтво різноманітних політичних сил та ідеологій, певна залежність від окремих гілок влади та економічних еліт, різна конфесійна орієнтація членів козацьких організацій, особисті амбіції та протистояння деяких козацьких керівників тощо.
   Відродження та подальший розвиток Українського козацтва можливі лише за його активної діяльності. Зовнішнє і, по суті, бутафорське відродження козацтва якихось відчутних наслідків не дасть: у такий спосіб історія може відродитися лише як фарс. Цей процес єдино можливий на грунті досягнень сучасного суспільного розвитку, соціальної науки. Лише за таких умов може спрацювати сьогодні на користь нашого народу в рамках чинного законодавства звичаєве право козацтва, і здатні відродитися його могутні за своїм потенціалом історичні, патріотичні, господарські та культурні традиції.    
Відродження козацтва в Україні | Переглядів: 2614 | Додав: Niki | Дата: 27.06.2010

1-5 6-8
Форма входу

Пошук

Друзі сайту
  • Всеукраїнський фонд імені Петра Калнишевського
  • Український інститут національної пам'яті
  • Запорозька Січ. Історичний проект


  • Copyright MyCorp © 2024
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz