Азовське козацьке військо - Доля запорожців після зруйнування Січі - Запорозька Січ в XVIII столітті - Каталог статей - Віртуальний музей
Петро Калнишевський
та його доба
Меню сайту

Категорії розділу
Запорозька Січ в попередні століття [6]
Січ в XVIII столітті [4]
Доля запорожців після зруйнування Січі [4]

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1687

Статистика

Головна » Статті » Запорозька Січ в XVIII столітті » Доля запорожців після зруйнування Січі

Азовське козацьке військо
     Азовське  козацьке  військо  існувало  з  1828  по  1862  рік.  Воно  було  утворене  з  козаків  Задунайської  Січі,  що  у  1828  році  на  чолі  з  Йосипом  Гладким  перейшли  з  Туреччини  на  бік  Російської  імперії.
 Перед  російсько-турецькою  війною  1828-1829  років 1 500 козаків було поселено на узбережжі  Азовського моря і з них сформовано  Окреме  Запорозьке  військо.  З початком російсько-турецької війни Окреме Запорізьке військо було приєднане до російської армії, у складі якої воно брало участь у бойових діях як   Дунайський  козацький  полк.
  У 1831 р. царський уряд наказав поселити колишніх задунайських козаків на північному узбережжі Азовського моря, від Маріуполя до Ногайська (Приморська) та Бердянська, щоб краще запезпечити цей відрізок прикордонної смуги від можливого турецького нападу. Так було створено Азовське козацьке військо. Азовці заснували тут чимало хуторів, сіл, станиць, навіть кілька містечок, збудували Азовську флотилію.  Але автономії, такої, як козаки мали за Дунаєм, вони від царя не отримали. Уряд не довіряв колишнім втікачам й тому одразу встановив контроль над Азовським козацьким формуванням - у військо були направлені для зайняття посад на внутрішньому управлінні армійські офіцери. Їм наказувалося наглядати не тільки за правильним ходом справ у військовій канцелярії, а й ретельно сте-жити за настроями козаків та цивільного населення, що проживало в межах війська.
   Ці козаки були повністю звільнені від податків та по-винностей, за винятком військової служби. Першим кошовим отаманом азовців став згадуваний вище Йосип Гладкий, але верховне керівництво у військових справах належало Новоросійському генерал-губернатору.
   Йосип Гладкий був кошовим отаманом до 1853 р., а потім пішов у відставку в чині генерал-майора.
  У середині XIX ст. становище азовських козаків значно погіршало. Тут встановлювалися кріпосницькі порядки, царський уряд намагався переселити частину козаків на Північний Кавказ, де завершувалася кривава війна з вільнолюбними горцями.  Це викликало значне невдоволення азовців, чимало з яких повернулося до Туреччини. Тисячу сімей азовських козаків у 1862— 1864 рр. було силоміць переселено на Північний Кавказ, до станиць Анапської округи та Закубання.
  Остаточно  Азовське  козацьке  військо  було  ліквідовано  за  наказом  1664  року,  а козаків,  що  залишилися,  було  переведено  в  селянський  стан.       
Категорія: Доля запорожців після зруйнування Січі | Додав: Niki (26.06.2010) | Автор: Бедікян Н.І.
Переглядів: 624
Форма входу

Пошук

Друзі сайту
  • Создать сайт
  • Всеукраїнський фонд імені Петра Калнишевського
  • Український інститут національної пам'яті
  • Запорозька Січ. Історичний проект


  • Copyright MyCorp © 2014
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz