Вояки в випадках
загрози татарських нападів, козаки залишалися невтомними
трудівниками. Вони активно освоювали нові землі, піднімаючи
цілину, прокладаючи шляхи, споруджуючи мости тощо. Понад берегами
рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали свої
поселення - зимівники.
Поселення зазвичай виникали на
місцях уходів, тобто промислів.  Тут козаки рибалили й переробляли рибу, а також
полювали, розводили бджіл. Завдяки уходам у 15-16 століттях
козаки поступово заселяли землі на схід і захід від Середньої
та Нижньої Наддніпрянщини - від Дністра до Сіверського Дінця і
Дону.
На освоєних землях, особливо в їхній північній частині,
де було безпечніше від ординців, козаки сіяли хліб, копали
городи, закладали сади, організовували різні ремесла. Умови степу
були пригідними і для вирощування коней, великої рогатої та
дрібної худоби.
Серед
козаків були стельмахи, теслі, ковалі, зброярі , кожум'яки,
шевці, бондарі, тощо. Кожен козак був зазвичай і торговцем, бо
продавав чи міняв не лише здобуте в походах, але й зроблене
власними руками.
| 
